Головна » Імунологія » Синтез важких і легких ланцюгів імуноглобулінів. Єдиний синтез важких і легких ланцюгів антитіл


Спеціальне дослідження цих питань було проведено в дослідах на клітинах лімфовузлів імунізованих кролика (Fleischman, 1967) і мієломних клітинах миші (Knopf е. а., 1967), мічених пульсової амінокислотної міткою. Через різні терміни інкубації клітин з 3Н-лейцином з них виділяли Н-ланцюги, розщеплювали на фрагменти (ціаногенбромідом в разі імуноглобуліну кролика або папаїном в разі мієломної імуноглобуліну) і визначали ставлення радіоактивності цих фрагментів.

Було показано, що співвідношення радіоактивності NН2-кінцевого фрагмента (Fd) і СООН-кінцевого фрагмента (Fc), відносно низьке при 1-2-хвилинної мітці, зростає до 80% при 8-хвилинної. Аналогічні результати були отримані і при зіставленні активностей NH2-і СООН-кінцевих пептидів Н-ланцюгів кролика. Виявлене розподіл пульсової мітки в молекулі Н-ланцюги відповідало припущенням про синтез її з однієї вихідної точки.

В цьому випадку в першу чергу повинні метіться добудовуються ділянки ланцюга, Т. е. пептиди СООН-кінця; поступово радіоактивність NH2-і СООН-кінцевих пептидів повинна вирівнюватися, що й було виявлено в дослідах.

Дані, які підтверджують припущення про синтез кожної з ланцюгів як єдиного цілого були отримані і при вивченні подібними методами синтезу Н-та L-ланцюгів в безклітинній системі (Vassalli е. а., 1971).[Необходимо отметить, что сделанный вывод не является бесспорным. Так, наблюдаемое неравномерное распределение метки можно было бы объяснить, предположив, что в клетках имеется небольшой пул V-областей, СООН-концевой участок которых очень быстро соединяется с NH2-концами связанных на полирибосоме С-областей.

Такая возможность, в частности, вытекала из опытов Шуберта и Кона, обнаруживших в миеломных клетках синтез половинок L-цепей (Schubert, Cohn, 1970). Однако данные о необычайной легкости гидролиза L-цепи под влиянием протеолитических ферментов (Solomon, McLaughlin, 1969) и даже в присутствии слабых кислот (Fraser е. а., 1972) позволяют предполагать, что в описанных опытах наблюдался скорее распад L-цепи, чем ее синтез из двух половинок].

В останні роки висновок про ініціювання синтезу Н-та L-ланцюгів з однієї точки підтверджений низкою непрямих даних. До їх числа відноситься виявлення в сечі і крові мієломних хворих «дефектних» Н-ланцюгів, що зберігають всього 17-18 HN2-кінцевих, але понад 200 СООН-кінцевих амінокислот (Frangione, 1976). Таким чином, в цих ланцюгах бракує 100 залишків Ун-області і 100 залишків Сн-області. Абсолютно неймовірно, щоб обидві делеції відбулися до об'єднання V-і С-генів, що кодують Н-ланцюг, в кожному з них самостійно.
Тому наявність таких « дефектних »Н-ланцюгів підтверджує припущення про синтез їх як єдиного цілого з однієї вихідної точки.

Наступним аргументом є виявлення ініціюючого метіоніну тільки на NН2-кінці попередників L-ланцюгів (Schechter, Burstein, 1976) і відсутність метіонілових залишків у 107-109-м положеннях L-ланцюгів (Wu, Kabat, 1970).

Нарешті, на підтвердження цього погляду можна привести дані, про розміри мРНК, Що кодують синтез Н-та L-ланцюгів, отримані в останні роки, про наявність в таких мРНК нуклеотидів, які відповідають амінокислотним послідовностей як V-, так і С-областей Н-та L-ланцюгів, і про можливість виділення мРНК, що кодує L- ланцюг, з полірібосом, специфічно обложених антитілами як до V-, так і до С-областях (Schechter, 1974b).





1 (0,00202)