Професор І.В. Хамаганова, В.Х. Джанаєва
РГМУ
Показники захворюваності бактеріальним вагінозом (БВ) залишаються високими як в нашій країні, так і за кордоном[1,4]. У цьому зв'язку питання діагностики, лікування та профілактики даного захворювання становлять значний інтерес для лікарів. Пацієнтки з БВ складають групу ризику по виникненню інфекційних ускладнень під час вагітності, в пологах, а також після хірургічнихвтручань на органах малого таза[2]. Етіологічна структура БВ до кінця не вивчена, однак відомо, що провідну роль у виникненні захворювання відіграють анаеробні та факультативно-анаеробні мікроорганізми за участю мікроаерофіллов (Mobiluncus, Gardnerella vaginalis, Ureaplasma urealitycum, Mycoplasma hominis та інші) в різних асоціаціях[3].

Сучасні підходи до лікування відрізняються від таких при специфічних інфекційнихпроцесах. Це обумовлено зміною в даний час уявлень про БВ, як порушення мікроекології піхви (дисбактеріозі піхви). Разом з тим принципи лікування БВ не ідентичні принципам лікування дисбактеріозу товстої кишки. Так, при БВ не тільки допускається, а в деяких випадках і просто необхідна антибактеріальна терапія. Основоположним принципом лікування є використання антибіотиків широкого спектра дії з метою загальноїсанації слизової піхви. Враховуючи локальний характер уражень при БВ, оптимальним вважається проведення місцевих лікувальних заходів. У цьому відношенні особливої уваги заслуговує препарат Бетадин (Egis, Угорщина). Це антисептик широкого спектру дії, що володіє бактерицидною, спороцидно і антивірусну дію. Біологічно активна речовина препарату полівідонйод, антимікробний ефект якого обумовлений окислювальним пошкодженням іблокуванням специфічних адгезінов мембрани клітини мікроорганізму.

Таким чином, малоефективність традиційних методів лікування БВ, висока частота рецидивів диктують необхідність обгрунтування і розробки нових принципів етіотропної і патогенетичної терапії.

Метою цієї роботи було вивчення ефективності БЕТАДИН в комплексному лікуванні хворих бактеріальним вагінозом.

Матеріал і методи

Обстежено 85 жінок у віці від 18 до 50 років, у всіх на підставі типових клінічних ознак і лабораторних досліджень діагностований БВ. Тривалість захворювання від 2 місяців до 2 років. Хворі зазвичай скаржилися на рясні гомогенні виділення зі статевих шляхів з неприємним запахом, а також на свербіж і відчуття печіння в області зовнішніх статевих органів. В залежності від способу і схеми лікування БВ пацієнтки були розділені на 2 групи.

Першу групу склали 30 жінок, які використовували свічки Бетадин інтравагінально протягом 7 днів. У другу групу увійшли 55 жінок, також інтравагінально отримували свічки Бетадин протягом 7 днів при одночасному пероральному застосуванні амоксициліну /клавуланат (по 3 таблетки 3 рази на день протягом 5 днів), з подальшим пероральним призначенням спорового пробіотика Біоспорин (по 2 дози 2 рази в день протягом 14 днів). Результати проведеної терапії оцінювали на підставіклінічної картини захворювання, а також за даними мікробіологічного дослідження.

Всім хворим проводили мікроскопію мазків, пофарбованого за Грамом, рНметрію вагінального відокремлюваного, амінний тест з 10% КОН, культуральне дослідження (посів) вагінального відокремлюваного на анаеробну групу мікроорганізмів.

Результати дослідження

Клінічна симптоматика захворювання характеризувалася великимполіморфізмом і варіабельністю. Найбільш типовою скаргою були рясні, гомогенні білі з неприємним запахом, які мали місце у 25 (833%) хворих 1-ї групи і 40 (727%) пацієнток 2й групи. Дещо рідше відзначалася діспареурія, яка турбувала 4 (133%) хворих 1-ї групи та 5 (91%) хворих 2й групи.

У мікробіоценозі піхви пацієнток з БВ виявлені такі особливості: має місце массовное мікробне обсіменіння вагінального біотопу, загальна кількістьмікроорганізмів досягає 10 9 КУО /мл вагінального відокремлюваного; виявлено полімікробні характер мікрофлори з абсолютним переважанням облігатноанаеробних компонента; лактобацили відсутні у 325% пацієнток, у 675% випадків їх кількість різко знижений (= <10 5 КУО /мл); виявлені обмежений спектр факультатівноанаеробних мікроорганізмів і низький ступінь обсіменіння ними вагінального вмісту.

У 725% жінок у високому титрі(10 7 КУО /мл і більше) виділяли Gardnerella vaginalis, що відноситься до мікроаерофілам.

У 100% випадків виявлені облігатноанаеробних мікроорганізми. Виділено 18 видів строгих анаеробів. Ступінь обсіменіння окремих видів коливалася від 10 3 до 10 8 КУО /мл (табл. 1). Найбільш часто виділяли мікрорганізми сімейства Bacteroidaceae. З високою частотою виділяли анаеробні грампозитивні коки (Peptococcus іPeptostreptoсoccus), особливо Р. magnus і P. productus (по 256%). Концентрація їх склала від 10 5 КУО /мл. Особливо слід відзначити відносно часте виявлення бактерій роду Eubacterium, які з клітинної морфології мало відрізняються від лактобацил і часто з ними ототожнюються. Це має важливе значення при оцінці мікроскопічної картини вагінального відокремлюваного, забарвленого по Граму. Встановлено, що жоден з анаеробних видів не зустрічався в монокультурі. Всередньому 56 ассоціантов становили вагінальний мікроценоз, причому частка строгих анаеробів була на 35 порядків вище змісту факультатівноанаеробних мікроорганізмів.

На підставі аналізу клінічних даних після закінчення курсу лікування встановлено поліпшення перебігу захворювання у хворих. Так, зниження кількості білей відмічено у 12 пацієнток 1-ї групи і у 20 жінок 2-й; зменшення свербежу та печінняв області вульви - відповідно у 20 і 30 пацієнток.

Слід зазначити, що дизуричні розлади не були відзначені ні в однієї з пацієнток обстежуваних груп. При мікроскопії вагінальних мазків на 5е добу після закінчення лікування ключові клітини практично були відсутні у більшості хворих обох груп. При порівняльному аналізі мікробіоценозу піхви встановлено, що у всіх пацієнток 1-ї групи були виявлені низькі титрилакто і біфідобактерій при одночасній значній елімінації патогенних облігатних анаеробів з біотопу. На відміну від даних, отриманих у пацієнток 1-ї групи, де лактобацили були відсутні, в мазках у 22 пацієнток 2й групи реєстрували збільшення титру лактобацил.

Зіставлення клінічних даних і результатів мікробологіческого дослідження показало, що незалежно від методу лікування показники клінічного лікування не завжди корелювали з мікробіологічної елімінацією мікроорганізму з біотопу.

При аналізі динаміки скарг хворих і результатів мікробіологічного дослідження безпосередньо після закінчення курсу лікування БЕТАДИН клінічне поліпшення відзначали 20 пацієнток 1й групи і 50 2й. Проте за даними мікробілогіческого і лабораторного досліджень повної елімінації БВ асоційованих збудників не зазначено ні у однієї із спостережуваних пацієнток. Отже, клінічний ефект від лікування, як правило, випереджає етіологічне вилікування.

Таким чином, отримані дані свідчать про те, що монотерапія Бетадіном ефективна в 78% випадків лікування БВ, Але одночасно супроводжується зменшенням титру лактобацил. У зв'язку з цим доцільно проводити дану терапію хворим тільки з нерізко вираженим дефіцитом лактобацил (не менше 10 3 КУО /мл). Дія БЕТАДИН, як антисептика, на першому етапі лікування БВ ефективно при виражених дисбіотичних процесах піхви, якщо на другому етапі планується коригуюча терапія пробіотиком. Комбінована схема лікування БВ (амоксицилін /клавуланат + Бетадин + Біоспорин) ефективна в 98% випадків, про що свідчить нормалізація клінічних показників, зменшення мікробної контамінації і збільшення титру лактобацил. Випадків непереносимості препаратів в ході досліджень не зареєстровано.

Підводячи підсумки проведених досліджень, слід підкреслити, що порушення колонізаційної резистентності піхви формується за рахунок зменшення резидентної мікрофлори даного біотопу при одночасному збільшенні кількості потенційно патогенних мікроорганізмів. Використання антимікробних препаратів для лікування інфекційних захворювань піхви вимагає розуміння того, що їх специфічну дію найбільш чітко проявляється на початкових етапах інфекційного процесу, в період недостатньої ефективності власних протиінфекційних механізмів організму. Одним з найбільш перспективних препаратів, що мають виражену антимікробну дію, є Бетадин.

Клінікоексперіментальние дані дозволили нам порівняти клінічну ефективність монотерапії та комбінованого лікування БВ Бетадіном. Монотерапія Бетадіном в основному ефективна при нерізко виражених дисбіозах піхви і помірному дефіциті лактобаццілл. Виражені дисбіотичні порушення вагінальної мікрофлори, що визначають хронічне рецидивуючий перебіг БВ, вимагають обов'язкової двоетапної схеми лікування. Ця методика полягає в проведенні на першому етапі деконтамінації біотопу (антибіотик амоксицилін /клавуланат + місцево вагінальні свічки Бетадин), другий етап передбачає корекцію еубіоза (пробіотики).

Отримані нами дані підтверджують існуючу в літературі точку зору про те, що факт одужання хворих визначається не тільки ліквідацією клінічних симптомів БВ, а й повної або часткової елімінацією патогенних і умовно мікроорганізмів з не властивих їм екотопів.

Література:

1. Анкирская А.С., Прилепська В.М., Байрамова Г.Р., Муравйова В.В. //Укр. мед. журн. 2001 Т.6 № 5 С. 276282 2222 22 120.

2. Байрамова Г.Р. Клінічні особливості і ефективність різних методів терапії бактеріального вагінозу: Автореф.діс.канд. мед. наук. М., 1996.

3. Цвіли Ю.В., Кочеровец В.І., Кіра Є.Ф. та ін Анаеробна інфекція в акушерскогінекологіческой практиці. СанктПетербург: Пітер 1995; 313.

4. Яцух М. В., Баткаєв Е.А., Крутских Е.С. та ін Вісник післядипломної освіти. М 1999; 19: 225 304.

Опубліковано з дозволу адміністрації Російського Медичного Журналу.